Село Тарасівка, сторінки історії
Село Тарасівка розташоване на річці Красній, лівій притоці Сіверського Донця. Тарасівка заснована на початку XVIII ст. козаками Сватівської сотні Ізюмського слобідського козачого полку. На території села знайдені кам’яні знаряддя епохи бронзи.
У грамоті воєводи князя Долгорукого 1700 р. сказано: "Велено по челобитью Изюмского полка старшины и козаков, на речке Красной, с верховья вниз по обе стороны, до Кабаньего брода и по Хариной и по Дуванной и по иным долинам, которые в ту речку тянут и по р. Жеребцу, с верховья до устья правою стороною, пасеками и лесками и сенными покосами и рыбными ловлями и всякими угодьями владеть и на тех речках Красной и Жеребец Изюмского полка старшине и козакам, кто похочет, слободами и дворами строиться велеть и служить им Изюмскому полку в козаках по прежнему…" Зворот "кто похочет … строиться велеть" означає "дозволити", адже поселялися козаки добровільно. На ці землі претендували також донці, але у 1704 р. Петро І підтвердив раніше надані Ізюмському полку права на їх заселення.
Усі слобідські українські полки, як і територія, де виникла Тарасівка, у 1708 р. були включені до складу Азовської губернії із центром у Воронежі.
1716 р. - В складі губерній введені провінції. Землі майбутньої Тарасівки належали Бахмутській провінції Азовської губернії.
1725 р. - Азовська губернія перейменована в Воронезьку.
1765 р. - Полковий устрій скасований, а на місці слобідських полків створена Слобідсько-Українська губернія.
1775 р. - Слобідсько-Українська губернія об’єднана із Воронезькою в Харківське генерал-губернаторство із центром у Харкові.
1780 р. - Харківське генерал-губернаторство розділилось на два намісництва Харківське і Воронезьке. Тарасівка тоді вже існувала як хутір і увійшла до Воронезького намісництва.
В економічних примітках до населених пунктів (1780 р.) вказано: "Хутор Тарасенков на берегу речки Красной, на которой пруд, и при нем мельница о трех поставах во владении сотника Тимошенкова, действие имеет во весь год¸ кроме полой воды, с нее годового дохода бывает до 80 четвертей (25 тонн). Войсковые обыватели, выселившиеся в хутора из слободы Сватовой Лучки, не весьма рачительны для пашни, а запахивают только для своего ежегодного пропитания, а прочая земля остается в сенокосе для пасьбы скота. А сверх того торг имеют разною соленою рыбою, икрою, и шинкуют горячим вином по разным сторонам и ярмаркам и продают ежегодно разного звания скот. Женщины сверх полевой работы упражняются в домашнем рукоделии, прядут лен, посконь и овечью шерсть, ткут холсты и сукна для своего употребления, а большей частью на продажу." І що найважливіше: "душ по ревизии не состоит", тобто населення Тарасівки складали козаки, а не посполиті.
1782 р. - Замість провінцій були утворені повіти. Хутір Тарасенків входив до складу Куп’янського повіту Воронезького намісництва.
1796 р. - Замість намісництв знову створені губернії.
1802 р. - Куп’янський повіт переданий до Слобідсько-Української губернії.
1815 р. - Тарасівка називається слободою, а не хутором.
1820 р. - У Тарасівці збудована церква, освячена у 1825 р.
1825 р. - У Сватовій Лучці та навколишніх селах розквартирований Катеринославський полк 2-ї кірасирської дивізії. До 3-го поселеного ескадрону цього полку входили села Тарасівка, Новочервоне, Тимонове і Маньківка. (Система військових поселень проіснувала до 1857 р. За цей період – у 1829 та 1855 рр. - проводились детальні переписи жителів села).
1830 р. - "В селе Тарасовке находится 3-й поселенный эскадрон Екатеринославского кирасирского полка. В слободе имеется 293 домов военных поселенцев. Среди военных поселенцев 93 чел. хозяева, 79 их помощников, разного звания военных поселенцев – 1051 чел, женщин – 1036 чел".
1835 р. - Слобідсько-Українська губернія перейменована на Харківську. До неї приєднано Старобільський повіт, а північна частина Слобідсько-Української губернії увійшла до складу Воронезької і Курської губерній. Такий поділ залишився до революції.
1864 р. - "Тарасовка Купянского уезда. Слобода казаков при речке Красной, дворов 365, жителей 2726 (мужчин 1472, женщин 1254)".
1879 р. - "Тарасовка, бывшее военное поселение при речке Красной, число дворов 581, жителей 3843 (мужчин 1966, женщин 1877), церковь каменная, волостное правление, школа, хлебный магазин, 3 лавки, 4 питейных дома, 2 ярмарки".
Свято-Миколаївська церква, рік побудови 1820
1903 р. - У книзі "Россия. Полное географическое описание…" приведені такі дані: "К северу и далее к северо-востоку от слободы (Сватово) отходит большая торговая дорога, пролегающая по левому берегу р. Красной. На 25-й версте этой дороги лежит большая слобода Ново-Красная с населением свыше 4 тыс. человек, школою, лавками и четырьмя ярмарками. В 7 верстах от нее, на том же берегу р. Красной расположена волостная слобода Тарасовка, имеющая жителей около 4 1/2 тыс. человек, школу, лавки и 2 ярмарки."
1903 р. – До Тарасівської волості входять 4 села. Населення волості 10597 чоловік.
1915 р. – Населення Тарасівки 4731 чоловік.
1917 р. - Населення Тарасівки 3920 чоловік. Тоді у селі було 672 двори, 4561 десятина землі, 317 пар волів, 457 коней, 455 корів, 195 сіялок, 113 жаток, 36 молотарок, 5 кінних маслобійок, 31 вітряк, вальцевий млин та лавка (неофіційні дані).
1918 р. – Населення Тарасівської волості 10692 чоловік.
1920 р. – Населення Тарасівки 5380 чол.
1923 р. - Замість повітів і волостей створені округи та райони. Тарасівка віднесена до Першого Жовтневого (Покровського) району Куп’янської округи.
1925 р. - Губернії ліквідовані, а райони підпорядковані безпосередньо Раді Міністрів.
1926/27 р. – Населення Тарасівки 4964 чоловіка.
1930 р. - Тарасівка увійшла до складу Троїцького району.
1932 р. - Утворені області. Троїцький район увійшов до складу Донецької області.
1932/33 р. – Голод у Тарасівці.
1933 р. - Створений Нижньо-Дуванський район, куди була віднесена і Тарасівка. 1938 р. - Донецька область поділена на Ворошиловградську та Сталінську. Нижньо-Дуванський район увійшов до складу Ворошиловградської області.
1941-1945 рр. – За офіційними даними (История городов и сел УССР) у Другій світовій війні брали участь 507 тарасівчан, з яких 195 загинули. У базі даних Меморіалу є документи про як мінімум 100 загиблих тарасівчан (на фронті і в німецьких концтаборах), 112 таких, що пропали без вісти і 4 червоноармійців, засуджених до 10 років позбавлення волі. На стелах біля братської могили у Тарасівці розміщені прізвища близько 280 загиблих у війні тарасівчан.
Біля братської могили увіковічено пам’ять 240 тарасівчан
1963 р. - Частина Нижньо-Дуванського району приєднана до Троїцького. З того часу Тарасівка знаходиться у складі Троїцького району Луганської (бувшої Ворошиловградської) області.
Тарасівська сільська рада заснована в 1923 році.
На території сучасної сільської ради були організовані колгоспи: імені Леніна, імені Ворошилова, “Червоний непереможний партизан”, ХVІІ Партз’їзду, ”ХТЗ”.
1929 р.- організовано колгосп імені Леніна в с. Парніватка (голови – Корчака Захар Федорович, Русан Валентин Конович, Верхоламов Павло Петрович.
- організовано колгосп “Червоний непереможний партизан” (голови – Мозковий Федір Семенович, Кощеев Петро Васильович)
- організовано колгосп імені Ворошилова (голови – Коротченко Петро Федорович, Карбін Микола Михайлович, Замота Григорій)
1932 р. – об’єднано колгосп “Червоний непереможний партизан” з колгоспами імені Ворошилова і імені Леніна.
1933 р.- розукрупненя колгоспу “Червоний непереможний партизан” на три колгоспи : імені Леніна (с. Парневатка), “Червоний непереможний партизан” (с. Тарасівка) і імені Ворошилова (с. Тарасівка).
1958-1956 рр. – укрупнення колгоспів в один імені Леніна (голови - Кучеров Гаврило Іванович, Дерев’янко Григорій Петрович 1962-1964 рр., Рудаков Володимир Федорович 1964-1973 рр., Заруба Василь Федорович 1973-1984 рр., Корощенко Віктор Іванович 1984-2000 рр.)
2000 р.- в результаті реорганізації сільського господарства на базі КСП імені Леніна організовано СТОВ “Тарасівське”.
Відгриміла війна, солдат змінив автомат на мирні знаряддя праці. До пенсії працювали ветерани : Шевченко Андрій Степанович – комірником, Шкурський Давид Яковлевич – головою колгоспу, замісником, Авдєєв Андрій Ілліч – чабаном, Бабльов Петро Григорович – техніком штучного осіменіння, та багато інших. Відбудовувалось народне господарство. Якою б тяжкою не була селянська праця завжди знаходився час для свята. Гуляли весілля, проводи в армію, відмічали радянські свята.
Тарасівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Рік побудови 1967.
